(Регіональний інформаційно-аналітичний журнал "Мир недвижимости", березень 2004)

Проблема повернення боргу – одна з найдавніших проблем людства, що виникла із зародженням товарно-грошових відносин. І чим складнішою ставала структура суспільства, тим більшою була потреба у нових ідеях її розв'язання. Так, мабуть, і з'явилась система закладання майна під заставу, що в наш час стала вже майже досконалою. Але далеко не всі права кредитора були захищені після укладання між ними кредитної угоди. Нотаріально завірена, вона все одно не ставала безперечним гарантом надійності. Кредиторові під заставу могло відійти вже заставлене майно, а отже, і для нього був ризик залишитися біля розбитого корита. Тому виникла необхідність створити єдину інформаційну базу, де би містилися дані про майно, що перебуває під заставою.

В результаті прийняття доповнень до Закону України "Про заставу" від 21 жовтня 1997 року №583/97-ВР, що передбачають створення в Україні Державного реєстру застав рухомого майна, та Постанови Кабінету Міністрів України від 30 липня 1998 р. №1185 "Про Порядок ведення Державного реєстру застав рухомого майна" частину проблем було розв'язано. 1 березня 1999 року було введено в дію Державний реєстр застав рухомого майна, який являє собою єдину комп'ютерну базу даних, де міститься інформація про наявність застави на тому чи іншому виді рухомого майна.

Отже, покажемо на прикладі місце цього реєстру у процесі оформлення кредитної угоди. Припустимо, Ви позичаєте гроші під заставу майна. Перш за все, Ви маєте звернутись із запитом до реєстратора Державного реєстру застав рухомого майна. На Ваш запит реєстратор надасть витяг з цього реєстру про відсутність або наявність застави того предмету, який запропоновано вам у якості забезпечення кредиту. Не виключена ситуація коли теж саме майно (наприклад, автомобіль) може бути вже закладений кільком кредиторам. І не дивно, що в такому випадку перевагу в задоволенні вимог за рахунок майна, що заставлено, віддається першому кредиторові.

Пересвідчившись, що Ви єдиний кредитор, Ви підписуєте угоду. Після цього треба захистити свої права, тобто знову звернутись до реєстратора та зареєструвати факт виникнення застави у Державному реєстрі. Це гарантує вам право у разі неповернення боргу звернутися до суду та отримати свої гроші. Не має значення, скільком кредиторам ваш боржник закладе після вас той автомобіль. Якщо ви перший, закон обов'язково буде на вашому боці.

Держателем Державного реєстру застав рухомого майна є Міністерство юстиції України, що забезпечує його функціонування і є гарантом захисту прав заставодержателя. Реєстраторами Державного реєстру є державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України та його філії, державні нотаріальні контори, приватні нотаріуси, комерційні банки. Ці установи приймають та здійснюють обробку заяв про внесення записів до Реєстру, внесення змін до записів, виключення записів з Реєстру, приймають запити та надають витяги.

Тепер треба сказати про окремий модуль Державного реєстру застав рухомого майна, що стосується перевірки наявності податкових застав. Інформація про виникнення податкової застави вноситься до Державного реєстру, починаючи від моменту його запровадження, але перевірка стала обов'язковою лише з липня 2003 року (у відповідності до наказу Міністерства юстиції України від 03.07.2003 № 76/5). На той час у Реєстрі накопичилось декілька сотень тисяч реєстраційних записів про наявність податкової застави.

Під податкову заставу потрапляє будь-яке майно фізичних чи юридичних осіб, що мають заборгованість перед Державним бюджетом. І найголовнішим є те, що під податкову заставу потрапляє все майно, практично незалежно від суми боргу. Це є важливим механізмом впливу на підприємства та фізичних осіб, які зобов'язані вчасно сплачувати податки. Оскільки реєстр – це єдина для всієї держави інформаційна база, то до неї потрапляють відомості про факт виникнення податкової застави з усіх податкових органів України. Це означає, що власник майна, яке знаходиться під податковою заставою, не зможе укласти угоду про його відчуження чи передачу під заставу не тільки у тому місці де зареєстрована податкова застава, але в будь-якому іншому місті. З тих пір, як перевірка наявності або відсутності податкової застави при відчуження нерухомого майна стала обов'язковою, деякі підприємці вирушили до інших регіонів з надією, що там перешкод до укладання угоди не буде. Проте місце знаходження нотаріуса ніяк не впливає на його можливості перевірити чесність клієнта. Відомі випадки, коли донецький нотаріус виявив факт переходу майна під заставу до Печерської районної м. Києва податкової інспекції, а севастопольський нотаріус – до Тернопільської міської податкової адміністрації.

Для того, щоб побачити інші позитивні сторони обов'язковій перевірки наявності/відсутності податкової застави, варто звернутися до статистики. А вона показує, що кожна п'ятдесята угода по відчуженню нерухомого майна не відбувається через те, що це майно знаходиться у податковій заставі. Якщо б не було реєстру, з часом угода про відчуження чи передачу майна, обтяженого заставою, була би визнана недійсною. Програли б і продавець, і покупець, і держава.

І ще один аспект. Останнім часом в Україні розвивається така професія, як оцінщик майна. Як відомо, для того, щоб продати певне нерухоме майно, треба визначити точну його вартість та скласти офіційний документ із її зазначенням. На вартість майна впливають різні фактори – об'єктивні та суб'єктивні. Якщо це, припустимо, квартира, оцінщик дивиться на місце її розташування, стан будинку, поверх та багато інших аспектів. Але серед них тепер є ще один – наявність чи відсутність застави на цю квартиру. І це суттєво впливає на ціну, оскільки ми вже знаємо наслідки угод по відчуженню майна, яке перебуває під заставою.

Державний реєстр застав рухомого майна, й у тому числі його частина – Модуль перевірки податкових застав, є публічними реєстрами. Отримувати інформацію з них може будь-яка юридична або фізична особа шляхом підключення через мережу Інтернет. Тому не лише нотаріуси повинні перевіряти наявність/відсутність податкової застави: перевірку мають виконувати працівники ДАІ, що оформлюють право власності на транспортні засоби; реєстратори прав власності на нерухомість підприємств технічної інвентаризації, що оформлюють право власності на об'єкти нерухомого майна; державні виконавці, що накладають арешт на майно боржника, і, як ми вище зазначили, оцінщики нерухомого майна.

Отже, існування Державного реєстру застав рухомого майна можна вважати черговим кроком до поступу в юридичній сфері нашої держави. Він ставить Україну в один ряд з провідними країнами світу, де подібні реєстри існують вже давно. Державний реєстр в значній мірі є гарантом того, що борг повернеться до кредитора. А це у свою чергу є сходинкою до цивілізованих стосунків між кредитором та особами, що потребують певні суми грошей, скажімо, для бізнесу. Погодьтесь, це є досить важливим аспектом нормального розвитку підприємницької діяльності в Україні, що з часом поставить українське суспільство на значно вищий рівень життя.

Марія Кісельова
ДП "Інформаційний центр"
Міністерства юстиції України