(Журнал Української нотаріальної палати "Нотаріат для Вас" № 1-2 січень-лютий 2004 року).

У 2003 році питання забезпечення виконання зобов'язань боржників регулювалося Цивільним кодексом Української РСР, Законом України "Про заставу", Кодексом торговельного мореплавства, Законом України "Про нотаріат" та іншими законами України. Та багато проблем і питань запишались неврегульованими у зв'язку із неспроможністю застарілого законодавства впоратись із задачами та проблемами, які кожен день ставить швидкий розвиток сучасних технологій в сфері господарювання та ведення бізнесу.

1 січня 2004 року, разом із іншими новітніми актами законодавства, набрав чинності Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", (далі за текстом - Закон), прийнятий Верховною Радою України 18 листопада 2003 року, що стало досить вагомою подією для осіб, що працюють в сфері фінансових послуг.

Даний Закон змінює порядок реєстрації обмеження права боржника на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов'язує виникнення прав і обов'язків щодо рухомого майна.

У відповідності до прикінцевих положень Закону, Кабінету Міністрів України доручено в двомісячний термін затвердити порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, забезпечити функціонування цього Реєстру, установити розмір плати за внесення записів до Реєстру та за надання витягів з нього. В цей же термін Кабінет Міністрів України повинен подати до Верховної Ради України законопроекти щодо приведення законодавчих актів України у відповідність із цим Законом, а також привести свої нормативно-правові акти у відповідність з ним.

Але створення реєстру, поява нового порядку реєстрації передбачає, що обтяження рухомого майна, зареєстроване до набрання чинності цим Законом у Державному реєстрі застав рухомого майна, підлягає перенесенню в Державний реєстр обтяжень рухомого майна. Таке обтяження має пріоритет з моменту його реєстрації в Державному реєстрі застав рухомого майна.

Законом передбачено створення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, початок діяльності якого припиняє ведення Державного реєстру застав рухомого майна, що функціонує нині, з наступним перенесенням бази даних до реєстру обтяжень. Це, звичайно, обумовлює деякі зміни в законодавстві. Так, в прикінцевих положеннях Закону передбачено внесення змін до Господарське-процесуального кодексу України, Цивільного кодексу України, Законів України "Про заставу", "Про виконавче провадження", "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" тощо, які повинні узгодити протиріччя між нормами цих актів та нормами Закону. Це є досить позитивним моментом, оскільки виключить помилки в правозастосуванні та не створить конкуренції між нормами вищезазначених законів.

Закон, про який йдеться в даній статті, має систематизуючий характер, оскільки врегульовує не тільки забезпечувальні, а й всі інші види обтяжень, як публічні, так і приватні, чим урівнює обтяжувачів в правах на пріоритет відносно права на задоволення своїх вимог щодо одного й того ж рухомого майна. Пріоритет матиме той кредитор, який зареєстрував обтяження раніше. Відповідно до Закону, приватні кредитори відтепер матимуть однакові з державою шанси на повернення боргу від несумлінних позичальників.

Але Законом передбачено певні винятки.

Так, пріоритет обтяження рухомих речей, які є предметом купівлі-продажу в кредит виникає з моменту реєстрації відповідного обтяження. Такий пріоритет є вищим за інші обтяження майна боржника, встановлені на користь інших обтяжувачів, навіть якщо такі обтяження були зареєстровані раніше. Правило визначення пріоритету застосовується за умови, що обтяження, встановлене на користь продавця товару в кредит, було зареєстроване протягом п'яти днів із дня продажу і відповідний обтяжувач у зазначений строк письмово повідомив про виникнення в нього вищого пріоритету всіх інших обтяжувачів майна боржника, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження.

Пріоритет обтяжень, що виникли внаслідок передачі прав за борговими або товаророзпорядчими цінними паперами, зокрема облігаціями, векселями, заставними, складськими свідоцтвами, коносаментами, визначається з моменту їх реєстрації, якщо права за такими цінними паперами не переходять до обтяжувача шляхом їх передачі у його володіння. У разі передачі прав за такими цінними паперами у володіння обтяжувачу пріоритет такого обтяження встановлюється з моменту передачі відповідного цінного паперу в його володіння і таке обтяження набирає чинності у відносинах з третіми особами без потреби його реєстрації. Обтяження на права, які випливають з іменних цінних паперів, випущених у документарній або електронній формі, набирають чинності, а їх пріоритет визначається з моменту внесення відповідного запису у реєстр власників іменних цінних паперів, який ведеться уповноваженим реєстратором або зберігачем.

Пріоритет обтяження рухомого майна, яке стане власністю боржника в майбутньому, виникає з моменту реєстрації, але таке обтяження набирає чинності у відносинах з третіми особами з моменту набуття боржником права власності на відповідне рухоме майно.

Обмеження (обтяження) майна, що входить до складу єдиного майнового комплексу підприємства, підлягає реєстрації в Державному реєстрі прав на нерухоме майно. Пріоритет обмеження (обтяження) цього нерухомого майна визначається згідно з правилами, встановленими законом для визначення пріоритету прав на нерухоме майно.

Запропонований у Законі порядок дає шанс боржнику - власнику предмета обтяження. Відтепер він має змогу забезпечити одним і тим самим предметом кілька зобов'язань перед кількома кредиторами, що дуже "ощадливо" по відношенню до майна позичальника. Крім того, якщо вартість предмета застави дає змогу задовольнити вимоги кредитора з вищим пріоритетом, то решта суми може бути розподілена між іншими обтяжувачами. А якщо і після цього залишаються гроші, їх повернуть боржникові.

Також, необхідно зазначити, що новий Закон підходить до забезпечення виконання зобов'язань з урахуванням новел вже чинного Цивільного кодексу України та тлумаченням деяких його положень, зокрема про заставу, що є досить актуальним, оскільки на сьогодні система кредитування в Україні набирає обертів та вимагає більш гнучкого та спрощеного механізму забезпечення права вимоги. Закон пропонує вирішення найбільшої проблеми банківської системи України - створення надійного механізму забезпечення вимог кредиторів, що дозволило б знизити ризики неповернення кредитів, прямим наслідком чого є більш вигідна для позичальника, зменшена ціна кредитів, збільшення їх обсягів, що нарешті внесе позитив в розвиток української економіки.

Зміст нового Закону зводиться до двох основних моментів, якими є істотне полегшення життя кредитора щодо реалізації своїх заставних прав та створення в Україні нового, більш досконалого механізму реєстрації обтяжень.

Новостворений Реєстр обтяжень міститиме інформацію про всі випадки обтяження рухомого майна. Ця обставина є гарантом для кредиторів стосовно правового статусу майна фізичних та юридичних осіб-боржників, під заставу якого видаватимуться кредити. Зважаючи на це, суттєво зменшується кредитний ризик, а отже, збільшується пропозиція на ринку банківських послуг. Так, будь-яка особа при здійсненні операцій з цінними паперами чи купівлі-продажу майна, зможе безперешкодно перевірити, чи не обтяжене таке майно, наприклад, заставою або Іншими борговими зобов'язаннями.

Реєстрація обтяжень не має обов'язкового характеру. Правові наслідки реєстрації обтяження дещо відрізняються від наслідків реєстрації застав рухомого майна. Взаємні права та обов'язки за право-чином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем та боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом. Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами.

Важливим є те, що пріоритет обтяження встановлюється на підставі саме реєстрації, що підтверджує її необхідність, адже задоволення вимог декількох обтяжувачів, на користь яких встановлено обтяження одного й того ж рухомого майна, здійснюється згідно з пріоритетом, порядок визначення якого встановлено Законом. При цьому, зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованим обтяженням. Обтяжувачі, які зареєстрували обтяження одного і того ж рухомого майна одночасно, мають рівні права на задоволення своїх вимог.

Закон визначає право боржника на відчуження предмету обтяження, право власності на який належить боржнику, у разі, якщо інше не встановлено законом або договором. Але, якщо законом або договором передбачена згода обтяжувача на відчуження боржником рухомого майна, що є предметом обтяження, така згода не вимагається в разі переходу права власності на рухоме майно в порядку спадкування, правонаступництва або виділення частки у спільному майні. Відчуженню предмета обтяження обов'язково повинно передувати повідомлення обтяжувача про таке відчуження, який, в свою чергу, протягом п'яти днів з дня отримання повідомлення, повинен зареєструвати відповідні зміни у відомостях про обтяження у визначеному Законом порядку.

У разі, якщо предмет обтяження внаслідок переробки, приєднання, виділення або іншим чином перетворився в інше за своїми індивідуально-визначеними ознаками рухоме майно, початкове обтяження такого майна поширюється на рухоме майно, в яке воно перетворилося або невідокремлюваною частиною якого стало, за умови реєстрації змін у відомостях про обтяження. Такі дії також не є обов'язковими, але, враховуючи, що вони тягнуть за собою відповідні правові наслідки - пріоритет такого обтяження встановлюється з моменту реєстрації відповідних змін у відомостях про обтяження.

Моментом реєстрації відповідно до Закону визнається день, година та хвилина внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень, а моментом припинення реєстрації обтяження є день, година та хвилина реєстрації в цьому Реєстрі відомостей про припинення обтяження.

Підставою для внесення запису до Державного реєстру є заява обтяжувача. Така заява подається держателю або реєстратору Державного реєстру обтяжень, який вносить відповідний запис до реєстру про відомості, що містяться в ній. Кожному окремому запису присвоюється реєстраційний номер, під яким цей запис зберігається в базі даних до його вилучення з Реєстру.

Відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду або заяви обтяжувача. Записи, що втратили чинність, підлягають вилученню з Державного реєстру через шість місяців після реєстрації відомостей про припинення обтяжень.

Держатель або реєстратор Державного реєстру зобов'язані на запит будь-якої фізичної або юридичної особи надати завірений витяг з Державного реєстру про наявність або відсутність обтяження. Витяг надається у строк не пізніше трьох робочих днів із дня отримання відповідного запиту. Відмова у наданні витягу допускається лише у випадку невнесення заявником плати за надання витягу.

Розмір плати за внесення до Державного реєстру запису про виникнення чи зміну обтяження, а також за надання витягів з Державного реєстру встановлюється Кабінетом Міністрів України.

До створення Реєстру обтяжень, реєстраторами Державного реєстру застав рухомого майна були визначені державне підприємство "Інформаційний центр" Мін'юсту, державні нотаріальні контори, приватні нотаріуси, комерційні банки, які за час роботи з Реєстром напрацювали як практичний, так і теоретичний досвід роботи з обтяженнями, мають велику практику вирішення проблемних питань в цій галузі. Отже, необхідність включення до переліку осіб, що можуть бути визначені реєстраторами Державного реєстру обтяжень, банків, державних нотаріальних контор, а також приватних нотаріусів є очевидною. Також це зумовлено безпосередньою необхідністю мати інформацію про наявність або від сутність обтяження щодо майна при вчиненні нотаріальних дій, наданні банком кредитів та ін.

Кабінетом Міністрів України, найближчим часом буде визначено, центральний орган виконавчої влади, що стане держателем Державного реєстру обтяжень, та відповідно його реєстратором, який за Законом є юридичною особою державної форми власності. Такому органу держатель може у встановленому порядку делегувати свої повноваження реєстратора Державного реєстру, а реєстратор, в свою чергу, надаватиме послуги щодо внесення записів до Державного реєстру про виникнення, зміну, припинення обтяжень, звернення стягнення на предмет обтяження та надання витягів з Державного реєстру.

На даний час держателем Державного реєстру застав рухомого майна є Міністерство юстиції України, а повноваження адміністратора та реєстратора виконує державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України. Оскільки ведення даного Реєстру припиняється із запровадженням Державного реєстру обтяжень, Кабінету Міністрів України, при визначенні повноважень по веденню нового реєстру, було б доцільно врахувати, що досить досконала система реєстрації застав (нині - обтяжень) вже існує, завдяки наявності бездоганно працюючої корпоративної комп'ютерної мережі, яка на сьогоднішній день створена і випробувана на практиці протягом більш як п'яти років в Міністерстві юстиції України.

Юлія Война, Вадим Хоруженко
ДП "Інформаційний центр"
Міністерства юстиції України