(науково-практичний журнал "Мала енциклопедія нотаріуса" №5 (17) жовтень 2004 р.)

ДЕРЖАВНІ ТА ЄДИНІ РЕЄСТРИ УКРАЇНИ:
- Реєстр обтяжень рухомого майна
- Реєстр правочинів
- Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна
- Реєстр іпотек
- Єдиний державний реєстр нормативно-правових актів

Дійсно багато зусиль було додано спеціалістами державного підприємства „Інформаційний центр", нотаріусами, Міністерством юстиції, а особливо департаментом цивільного законодавства та підприємництва і департаментом у справах цивільного стану громадян та нотаріату, для найшвидшої реалізації на практиці вимог нового Цивільного кодексу України, а також законів України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" та „Про іпотеку".

Так, з 02 серпня цього року, на виконання Постанов Кабінету Міністрів України від 05 липня 2004 року № 830 „Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна" та від 26 травня 2004 року № 671 „Про затвердження Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів" були запроваджені два нових електронних реєстри в системі Мінюсту, а саме Державний реєстр обтяжень рухомого майна та Державний реєстр правочинів.

Державний реєстр обтяжень рухомого майна

З впровадженням Державного реєстру обтяжень рухомого майна припинив своє існування Державний реєстр застав рухомого майна. Новий Реєстр є електронною базою даних, що містить в собі відомості про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження. Окрім того, що цей реєстр врахував нові вимоги законодавства, він є досконалішим та побудований на новітніх програмних засобах, що додає реєстраторам та користувачам зручності під час роботи з реєстром, дозволяє заощадити час на внесення та отримання відомостей з бази даних.

Реєстраторами Державного реєстру обтяжень рухомого майна відповідно до ст. 42 закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" та постанови КМУ 05 липня 2004 року № 830 визначені державне підприємство «Інформаційний центр» Мін'юсту та його філії, державні нотаріальні контори, банки, інші фінансово-кредитні установи державної форми власності, які згідно з договорами, укладеними з адміністратором Реєстру, проводять державну реєстрацію відомостей про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження, приймають заяви, видають завірені витяги з Реєстру та виконують інші функції, передбачені Порядком.

Щодо кола реєстраторів Реєстру обтяжень, необхідно зазначити, що обмеження цього кола лише юридичними особами державної форми власності, яке встановлює ст. 42 вищезазначеного закону, значно додасть роботи іншим реєстраторам, адже більшість банків, які до даного часу були визначені реєстраторами Державного реєстру застав рухомого майна, та під час укладення кредитних договорів, мали можливість одразу зареєструвати обтяження щодо майна, яке передається у заставу, відтепер змушені направляти відомості про такі обтяження безпосередньо до реєстраторів.

Відтепер, згідно Порядку ведення реєстру обтяжень, всі банки (окрім державних), на рівні з іншими фізичними та юридичними особами, мають можливість отримати лише статус користувача Державного реєстру обтяжень шляхом укладення відповідного договору з адміністратором реєстру — державним підприємством «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України.

Статус користувача Державного реєстру надає фізичним та юридичним особам можливість отримувати інформацію з бази даних реєстру, виготовляти відповідні витяги про наявність або відсутність обтяження.

Одним з актуальних аспектів роботи нотаріусів з Державним реєстром обтяжень рухомого майна є посвідчення договорів про відчуження майна, яке перебуває у податковій заставі.

Так, згідно п. 47 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5, договори про відчуження майна (майнових прав) платником податків, активи якого перебувають у податковій заставі, ПОСВІДЧУЮТЬСЯ за умови письмової згоди відповідного податкового органу. При цьому необхідно зазначити, що на практиці нотаріуси часто вимагають від податкових органів внесення змін до запису в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна про вилучення майна, відчуження якого відбувається з-під податкової застави, що не є обов'язковим.

Враховуючи, що в разі накладення податковими органами податкової застави, така застава розповсюджується на всі активи платника податків без їх ідентифікації, а відповідно і до бази даних Реєстру обтяжень потрапляє інформація про заставу всіх активів. Для відчуження майна платника податків, активи якого перебувають у податковій заставі, податковий орган не може здійснити часткового вилучення майна з-під застави, оскільки запис про заставу містить відомості не про перелік конкретно визначеного майна, а про всі активи одночасно.

Таким чином відчуження майна платника податків, активи якого перебувають у податковій заставі, все ж таки повинно здійснюватись без часткового виключення майна з-під застави, за наявності письмової згоди податкового органу. Про це Державною податковою адміністрацією України було надіслано відповідного листа державним податковим адміністраціям Автономної Республіки Крим, областях, містах Києві та Севастополі за № 15673/7/24-1117 від 16.08.2004р..

Законом прямо передбачено створення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, початок діяльності якого припинив ведення Державного реєстру застав рухомого майна, що функціонував донині, з наступним перенесенням бази даних до реєстру обтяжень. Це, звичайно, обумовлює деякі зміни в галузі законодавства. Так, в прикінцевих положеннях Закону передбачено внесення змін до Господарсько-процесуального кодексу України, Цивільного кодексу України, Законів України „Про заставу", „Про виконавче провадження", „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" тощо, які повинні узгодити протиріччя між нормами цих актів та нормами Закону, про який йдеться. Це є досить позитивним моментом, оскільки виключить помилки в правозастосуванні та не створить конкуренції між нормами вищезазначених законів.

Закон, про який йде мова в даній статті, має систематизуючий характер, оскільки врегульовує не тільки забезпечувальні, а й всі інші види обтяжень, як публічні, так і приватні, чим урівнює обтяжувачів у правах на пріоритет відносно права на задоволення своїх вимог щодо одного й того ж рухомого майна. На сьогоднішній день пріоритет матиме той кредитор, який зареєстрував обтяження раніше. Відповідно до Закону, приватні кредитори відтепер матимуть такі ж шанси на повернення боргу від несумлінних позичальників, як і держава.

Але Закон передбачає певні винятки.

Так, пріоритет обтяження рухомих речей, які є предметом купівлі-продажу в кредит, виникає з моменту реєстрації відповідного обтяження. Такий пріоритет є вищим за інші обтяження майна боржника, встановлені на користь інших обтяжувачів, навіть якщо такі обтяження були зареєстровані раніше. Правило визначення пріоритету застосовується за умови, що обтяження, встановлене на користь продавця товару в кредит, було зареєстроване протягом п'яти днів із дня продажу, і відповідний обтяжувач у зазначений строк письмово повідомив про виникнення в нього вищого пріоритету за всіх інших обтяжувачів майна боржника, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження.

Пріоритет обтяжень, що виникли внаслідок передачі прав за борговими або товаророзпорядчими цінними паперами, зокрема облігаціями, векселями, заставними, складськими свідоцтвами, коносаментами, визначається з моменту їх реєстрації, якщо права за такими цінними паперами не переходять до обтяжувача шляхом їх передачі у його володіння. У разі передачі прав за такими цінними паперами у володіння обтяжувачу, пріоритет такого обтяження встановлюється з моменту передачі відповідного цінного паперу в його володіння, і таке обтяження набирає чинності у відносинах з третіми особами без потреби його реєстрації обтяження на права, які випливають з іменних цінних паперів, випущених у документарній або електронній формі, набирають чинності, а їх пріоритет визначається з моменту внесення відповідного запису у реєстр власників іменних цінних паперів, який ведеться уповноваженим реєстратором або зберігачем.

Пріоритет обтяження рухомого майна, яке стане власністю боржника в майбутньому, виникає з моменту реєстрації, але таке обтяження набирає чинності у відносинах з третіми особами з моменту набуття боржником права власності на відповідне рухоме майно.

Обмеження (обтяження) майна, що входить до складу єдиного майнового комплексу підприємства, підлягає реєстрації в Державному реєстрі прав на нерухоме майно. Пріоритет обмеження (обтяження) цього нерухомого майна визначається згідно з правилами, встановленими законом для визначення пріоритету прав на нерухоме майно.

Також необхідно зазначити, що новий Закон підходить до забезпечення виконання зобов'язань з урахуванням новел вже чинного Цивільного кодексу України та тлумаченням деяких його положень, зокрема про заставу, що є досить актуальним, оскільки на сьогодні система кредитування в Україні набирає обертів та вимагає більш гнучкого та спрощеного механізму забезпечення права вимоги. Закон пропонує вирішення найбільшої проблеми банківської системи України - створення надійного механізму забезпечення вимог кредиторів, що дозволило б знизити ризики неповернення кредитів, прямим наслідком чого є більш вигідна для позичальника, зменшена ціна кредитів, збільшення їх обсягів, що нарешті внесе позитив в розвиток української економіки.

Реєстрація обтяжень не має обов'язкового характеру. Правові наслідки реєстрації обтяження дещо відрізняються від наслідків реєстрації застав рухомого майна. Взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем та боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом. Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами.

Важливим є те, що пріоритет обтяження встановлюється на підставі саме реєстрації, що підтверджує її необхідність, адже задоволення вимог декількох обтяжувачів, на користь яких встановлено обтяження одного й того ж рухомого майна, здійснюється згідно з пріоритетом, порядок визначення якого встановлено Законом. При цьому, зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованим обтяженням. Обтяжувачі, які зареєстрували обтяження одного і того ж рухомого майна одночасно, мають рівні права на задоволення своїх вимог.

Закон визначає право боржника на відчуження предмету обтяження, право власності на який належить боржнику, у разі, якщо інше не встановлено законом або договором. Але, якщо законом або договором передбачена згода обтяжувача на відчуження боржником рухомого майна, що є предметом обтяження, така згода не вимагається в разі переходу права власності на рухоме майно в порядку спадкування, правонаступництва або виділення частки у спільному майні. Відчуженню предмета обтяження обов'язково повинно передувати повідомлення обтяжувача про таке відчуження, який, в свою чергу, протягом п'яти днів з дня отримання повідомлення, повинен зареєструвати відповідні зміни у відомостях про обтяження у визначеному Законом порядку.

У разі, якщо предмет обтяження внаслідок переробки, приєднання, виділення або іншим чином перетворився в інше за своїми індивідуально визначеними ознаками рухоме майно, початкове обтяження такого майна поширюється на рухоме майно, в яке воно перетворилося або не відокремлюваною частиною якого стало, за умови реєстрації змін у відомостях про обтяження. Такі дії також не є обов'язковими. Але враховуючи, що вони тягнуть за собою відповідні правові наслідки, пріоритет такого обтяження встановлюється з моменту реєстрації відповідних змін у відомостях про обтяження.

Моментом реєстрації відповідно до Закону визнається день, година та хвилина внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень, а моментом припинення реєстрації обтяження є день, година та хвилина реєстрації в цьому реєстрі відомостей про припинення обтяження.

Підставою для внесення запису до Державного реєстру є заява обтяжувача. Така заява подається реєстратору Державного реєстру обтяжень, який вносить відповідний запис до реєстру про відомості, що містяться в ній. Кожному окремому запису присвоюється реєстраційний номер, під яким цей запис зберігається в базі даних до його вилучення з реєстру.

Відомості про припинення обтяження реєструються реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду або заяви обтяжувача. Записи, що втратили чинність, підлягають вилученню з Державного реєстру через шість місяців після реєстрації відомостей про припинення обтяжень.

Держатель або реєстратор Державного реєстру зобов'язані на запит будь - якої фізичної або юридичної особи надати завірений витяг з Державного реєстру про наявність або відсутність обтяження. Витяг надається у строк не пізніше трьох робочих днів із дня отримання відповідного запиту. Відмова у наданні витягу допускається лише в разі невнесення заявником плати за надання витягу.

Державний реєстр правочинів

Щодо Державного реєстру правочинів, необхідно зазначити, що своїм наказом від 18 серпня 2004 року № 86/5 Міністерство юстиції України затвердило Інструкцію про ведення Державного реєстру правочинів. відповідно до якої Державний реєстр правочинів являє собою єдину комп'ютерну базу даних, яка містить інформацію про правочини, що підлягають державній реєстрації, забезпечує її зберігання, видачу та захист від несанкціонованого доступу.

І хоча переважна більшість нотаріусів підключені до реєстру правочинів, інструкція передбачає, що у разі відсутності доступу до єдиної комп'ютерної бази даних, нотаріус має можливість надіслати примірник правочину та його копію реєстратору, який у день отримання документів уносить відповідний запис до Реєстру, а витяг, що підтверджує внесення інформації до Реєстру, разом із примірником правочину повертає нотаріусу, залишивши собі тільки копію правочину. При цьому слід зазначити, що витяги з Реєстру виготовляються виключно на спеціальних бланках документів реєстрів інформаційної системи Міністерства юстиції України, витрати по виготовленню та постачанню яких покладено на „Держінформюст".

Вищезгадана Інструкція детально регламентує особливості внесення до Реєстру опису нерухомого майна, порядок заповнення відповідних граф та розділів Реєстру.

Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна

Ще однією новиною у сфері інформатизації системи нотаріату стало затвердження 18 серпня 2004 року в новій редакції Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, а також затвердження Інструкції про порядок заповнення заяв та ведення Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (наказ Міністерства юстиції України № 85/5).

Вищезазначеним наказом встановлено плату за видачу витягів з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та скасовано плату за видачу довідок про відсутність або наявність заборони відчуження та арештів об'єктів нерухомого майна.

Окрім цього, встановлений порядок перенесення інформації з бази даних раніше створеного реєстру до бази даних нового прикладного програмного забезпечення (модернізованого реєстру), встановлені тарифи за видачу витягу про наявність/відсутність заборони та/або арешту нерухомого майна в розмірі 34 грн. з урахуванням ПДВ.

По тих нотаріальних округах, де база даних раніше створеного реєстру не припинила свого функціонування, перевірку наявності/відсутності заборон відчуження та арештів нерухомого майна нотаріусам необхідно здійснювати в обох реєстрах, при цьому перевірка у раніше створеному реєстрі здійснюється безкоштовно.

Зняття заборон/арештів відбувається в тому реєстрі, де наявна зареєстрована заборона/ арешт, а накладення здійснюється виключно в новому реєстрі.

Внесення до модернізованого Реєстру заборон відомостей про накладення (зняття) заборони та арешту на об'єкт нерухомого майна здійснюється Реєстратором безкоштовно, при цьому виготовляється два примірники витягу про реєстрацію (вилучення) обтяження об'єкта нерухомого майна, один з яких залишається у справі Реєстратора, а другий протягом двох робочих днів надсилається на адресу особи, яка подавала відповідну заяву чи постанову.

Обидва примірники витягу виготовляються з використанням спеціальних бланків документів інформаційної системи Міністерства юстиції України. Витяг, що надсилається заявникові завіряється підписом та печаткою Реєстратора.

Таким чином, вдосконалюючи роботу у сфері інформатизації нотаріату, а також інших органів юстиції, Міністерство юстиції України вже має набагато досконалішу інформаційну систему, аніж мають на сьогодні багато інших країн.

Державний реєстр іпотек

Статтею 4 Закону України „Про іпотеку" від 05 червня 2003 року, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, законодавець закріпив норму, відповідно до якої обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом. У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно.

Слід відмітити, що закону, який би визначав порядок державної реєстрації іпотек, й досі не існує. Відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень Закону України „Про іпотеку" до набрання чинності законом про державний реєстр прав на нерухоме майно порядок державної реєстрації іпотек встановлюється Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації іпотек, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

В зв'язку з цим, на виконання вимог зазначеного закону, вже 31 березня 2004 року постановою Кабінету Міністрів України № 410 був затверджений Тимчасовий порядок державної реєстрації іпотек, який нарешті дозволив реалізувати положення Закону України «Про іпотеку». Так, порядок забезпечив реалізацію переважного права іпотекодержателя у задоволенні його вимог за рахунок предмета іпотеки перед іншими іпотекодержателями незареєстрованих або зареєстрованих пізніше прав чи вимог на предмет іпотеки.

Відповідно до зазначеного Порядку, державна реєстрація іпотек проводиться шляхом внесення запису до Державного реєстру іпотек (далі - Реєстр) про обтяження чи зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою, відступлення прав за іпотечним договором та передачу, анулювання, видачу дубліката заставної та видачу нової заставної.

Згідно із зазначеною Постановою Кабінету Міністрів, Держателем Реєстру визначено Міністерство юстиції України, на яке покладено обов'язок по забезпеченню ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру Кабінет Міністрів визначив державне підприємство „Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, що відповідає за збереження єдиної електронної бази даних Реєстру.

Обов'язок по внесенню до Реєстру інформації щодо іпотек покладено на реєстраторів, якими визначено державні нотаріальні контори, приватних нотаріусів, які згідно з договорами, укладеними з адміністратором Реєстру, здійснюють державну реєстрацію іпотек, відомостей про обтяження чи зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою, відступлення прав за іпотечним договором, передачу, анулювання, видачу дубліката заставної та видачу нової заставної на підставі повідомлення іпотекодержателя або уповноваженої ним особи чи рішення суду, приймають запити, видають завірені витяги з Реєстру тощо.

Внесення до Реєстру відомостей про обтяження майна іпотекою може здійснюватись реєстратором на підставі повідомлення іпотекодержателя або уповноваженої ним особи чи рішення суду, а у разі коли іпотекодержателем за іпотечним договором виступає кілька осіб, повідомлення може бути надіслано однією з них за взаємною домовленістю.

Обов'язковою умовою державної реєстрації іпотеки є подання разом із повідомленням засвідченої в установленому порядку копії іпотечного договору чи рішення суду, примірника заставної (у разі її державної реєстрації) та документу, що підтверджує внесення плати за державну реєстрацію іпотек, заставної (у разі, коли іпотекодержатель разом з державною реєстрацією обтяження нерухомого майна іпотекою подає її для державної реєстрації).

Датою державної реєстрації обтяження нерухомого майна іпотекою вважається дата та час внесення про це запису до Реєстру, що дозволяє в подальшому визначити пріоритет іпотекодержателів та черговість задоволення їх вимог за рахунок нерухомого майна, обтяженого іпотекою.

Про внесення до Реєстру запису про обтяження майна іпотекою та/або реєстрацію заставної реєстратор видає іпотекодержателю або уповноваженій ним особі примірник витягу. Другий примірник витягу реєстратор протягом п'яти днів надсилає іпотекодавцю.

Враховуючи, що інформація в Реєстрі є відкритою, фізичні та юридичні особи мають можливість користуватися інформацією з Реєстру через єдину комп'ютерну базу даних, підключення до якої здійснюється державним підприємством "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, на підставі укладеного з ним договору.

Також, будь-яка фізична чи юридична особа має право отримати витяг з Державного реєстру іпотек через реєстратора. Для цього реєстратору подається запит про наявність або відсутність запису в Реєстрі про обтяження і зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою, відступлення прав за іпотечним договором, передачу, видачу дубліката заставної та видачу нової заставної, видачу витягу про державну реєстрацію обтяження майна іпотекою. Витяг, що надається реєстратором скріплюється його печаткою.

За внесення запису до Державного реєстру іпотек, змін до запису або за видачу витягу з Державного реєстру іпотек Постановою Кабінету Міністрів встановлено плату в розмірі 34 гривні (з урахуванням податку на додану вартість).

Органи державної влади звільняються від плати за видачу інформаційних довідок, якщо такі довідки видаються у зв'язку із здійсненням ними повноважень, визначених законодавством.

Що стосується виключення запису з Реєстру, то воно здійснюється безоплатно на підставі письмового повідомлення про виключення запису з Реєстру, з обов'язковим зазначенням порядкового номера запису.

Таке повідомлення іпотекодержатель зобов'язаний надіслати реєстратору протягом 10 днів після виконання зобов'язання, забезпеченого іпотекою. Також запис про обтяження майна іпотекою може бути виключений на підставі рішення суду, в якому також повинен бути зазначений порядковий номер відповідного запису.

Враховуючи досвід „Держінформ'юсту" по впровадженню електронних реєстрів, а також те, що до інформаційної мережі Міністерства юстиції України підключено більшість приватних нотаріусів та державних нотаріальних контор, за виключенням тих, де відсутня технічна можливість здійснення підключення, витрати часу на впровадження даного Реєстру були значно менші, ніж на впровадження будь-яких з попередніх реєстрів, що запроваджувались Міністерством юстиції.

Всю необхідну інформацію, яка стосується функціонування реєстру, а в тому числі і Інструкцію про порядок заповнення повідомлень та ведення Державного реєстру іпотек, користувачі мережі Internet можуть знайти на сайті державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України - www.informjust.kiev.ua. Також на даному сайті завжди наявна актуальна інформація, яка стосується функціонування Єдиних та Державних реєстрів Міністерства юстиції України, та яка завжди буде в нагоді практикуючим нотаріусам.

Єдиний державний реєстр нормативно-правових актів

9 жовтня 2003 року закінчилась дослідна експлуатація Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів, в якій брали участь Міністерство юстиції, Служба безпеки України та Міністерство освіти. Після успішного проведення дослідної експлуатації, 10 жовтня 2003 року Міністерство юстиції відкрило доступ до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів. Відтепер всі громадяни, а також організації мають можливість скористатись Єдиним в Україні електронним реєстром нормативно-правових актів, який було запроваджено з метою забезпечення подальшого розвитку інформатизації у правовій сфері, доступності і відкритості правової інформації для юридичних і фізичних осіб.

Єдиний державний реєстр нормативно-правових актів - це єдина електрона база даних, де зберігаються тексти усіх виданих державними органами влади актів законодавства, починаючи з 1985 року і до теперішнього часу. Всі ці акти містять правові норми, а також стосуються прав та свобод громадян. Сам реєстр є автоматизованою системою збирання, накопичення та опрацювання актів законодавства. І хоч кількість актів, виданих до 1991 року, невелика, натомість у період незалежності в Україні було створено самодостатню нормативну базу. Станом на 05 жовтня 2004 року в базі даних реєстру було зареєстровано 30507 нормативно-правових актів. Весь цей обсяг нормативних актів постійно підтримується в актуальному стані, поповнюється новими актами законодавства, а також змінами та доповненнями до існуючих.

Реєстр має особливу структуру, він складається з еталонного, страхового, робочого та інформаційного фондів. Еталонний фонд реєстру є комп'ютерною інформаційною системою, призначеною для зберігання та обліку еталонних текстів нормативно-правових актів у контрольному стані. Еталонний фонд формується та зберігається в Міністерстві юстиції.

Робочий фонд реєстру призначений для підтримки технології ведення реєстру і використовується для підготовки та опрацювання текстів нормативно-правових актів при внесенні їх до еталонного фонду. Страховий фонд реєстру — це архівні копії еталонного фонду реєстру. Вони зберігаються в Міністерстві юстиції на електронних носіях і призначені для відновлення в початковій формі еталонного фонду реєстру у разі його повної або часткової втрати.

Інформаційний фонд надає широкому колу користувачів можливість отримати інформацію з реєстру. Він створений у формі окремої бази даних, в якій зберігаються копії еталонних текстів нормативно-правових актів. Є кілька можливих варіантів пошуку документів в інформаційному фонді. Пошук здійснюється за реквізитами документа (номер документа, або реєстраційний номер Мінюсту), за класифікаторами видавців (Міністерство, відомство, комітет), видів актів (накази, розпорядження, постанови) та періодів їх прийняття, за джерелом опублікування в офіційних виданнях, а також за датами надходжень.

Головною особливістю Реєстру є те, що нормативно-правовий акт, виготовлений за допомогою нього, є офіційним документом, що може бути представленим у суді чи будь-якому іншому органі, в той час коли інші бази даних, де зберігаються нормативно-правові акти України, є інформаційно-довідковими і не мають офіційного статусу.

Інформація в реєстрі є відкритою для загалу. Користувачами реєстру можуть бути будь-які юридичні та фізичні особи, у яких виникла потреба в отриманні інформації з інформаційного фонду реєстру і які звернулися до одного з Адміністраторів Реєстру з відповідним запитом за встановленою формою.

Адміністраторами реєстру є державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України та інформаційно-аналітичний центр "Ліга". Інформація з реєстру надається трьома шляхами:
- на паперовому носії;
- в електронному вигляді;
- при безпосередньому зверненні до реєстру через комп'ютерну мережу.

Безпосередній доступ до реєстру здійснюється через глобальну мережу Інтернет, і при цьому користувачеві доступні для перегляду всі наявні в цьому фонді копії еталонних текстів, серед яких він самостійно здійснює пошук та відбір необхідних йому текстів нормативно-правових актів.

Для того, щоб отримати інформацію на паперовому носії або у вигляді комп'ютерного файлу, треба лише зробити запит за формою, що є додатком до "Інструкції про порядок та умови одержання інформації з інформаційного фонду Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів", затвердженої наказом Міністерства юстиції України N 57/5 від 26.06.2002, а також оплатити послуги по наданню такої інформації. Розмір плати за інформацію, одержану з інформаційного фонду реєстру, установлюється за одиницю виміру текстової інформації (один кілобайт) і залежить від способу одержання інформації. У разі використання одержаної інформації для подальшого розповсюдження розмір плати встановлюється з підвищеним коефіцієнтом. Інформація з інформаційного фонду Реєстру на паперових носіях чи у вигляді окремого комп'ютерного файлу надається користувачеві після внесення ним плати за інформацію, яка буде надана з інформаційного фонду Реєстру.

Для отримання безпосереднього доступу до реєстру через мережу Інтернет, необхідно укласти договір з одним із Адміністраторів реєстру, який у свою чергу надасть усе необхідне програмне забезпечення для організації доступу. При укладанні угоди кожного користувача буде зареєстровано в спеціальній базі обліку користувачів з видачею йому персонального реєстраційного коду, який є унікальним.

Розуміючи значення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів, з метою доведення до широкого загалу інформації про можливості та переваги реєстру, 22 грудня 2003 року відкрито окремий сайт в мережі Інтернет, де можна докладніше ознайомитися з принципами роботи Реєстру та знайти відповіді на всі питання, що можуть виникнути у користувачів. Адреса сайту: http://www.reestrnpa.gov.ua.

Вадим ХОРУЖЕНКО
начальник юридичного відділу
ДП „Інформаційний центр" Міністерства юстиції України