(Науково-практичний журнал Української нотаріальної палати „Нотаріат для вас" №5, травень 2006 року)

У 1991 році розпочалася розбудова України як суверенної і незалежної, соціальної, демократичної, правової держави. Цей складний процес триває і сьогодні, він супроводжується складними політичними та економічними явищами, розвитком та реформуванням майже всіх сфер суспільного життя. Важливими кроками, які вже зроблено нашою молодою державою та які їй ще доведеться зробити, є удосконалення законодавства в усіх галузях права.

1 січня 2004 року є визначною датою в житті України, адже саме в цей день набув чинності Цивільний кодекс України – нормативний акт, який з урахуванням вимог часу та досвіду минулих поколінь на якісно новому рівні врегульовує одні з найважливіших суспільних відносин – особисті немайнові та майнові відносини, які засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Цивільний кодекс України поповнився рядом новел, які поступово починають реалізовуватися на практиці та відігравати важливу роль в житті держави в цілому та особливо в житті пересічних громадян. Зокрема, ряд таких новел з'явився у спадковому законодавстві.

Для того, щоб всі новели в законодавстві ефективно реалізовувалися на практиці, необхідно створити належні умови, а в деяких випадках на рівні підзаконних нормативних актів розробити систему правових норм, які б деталізували процедуру їх практичного втілення. Так, з метою приведення нормативно-правових актів Міністерства юстиції України, що регламентують функціонування Єдиного реєстру заповітів та спадкових справ, у відповідність до Цивільного кодексу України наказом Міністерства юстиції України від 07.04.2005 № 33/5 "Про запровадження Спадкового реєстру та внесення змін і доповнень до деяких нормативно-правових актів Міністерства юстиції України" (далі – Наказ № 33/5) було внесено зміни та доповнення до ряду нормативно-правових актів Міністерства юстиції України та відкрито нову сторінку в історії практичної реалізації спадкового законодавства.

Спадковий реєстр – це електронна база даних, яка містить відомості про заповіти, спадкові договори, спадкові справи та видані свідоцтва про право на спадщину.

18 квітня 2005 року Спадковий реєстр, як інформаційна електронна база, що відповідає найсучаснішим вимогам, розпочав своє фактичне функціонування і вже рік успішно працює та сприяє захисту майнових прав фізичних та юридичних осіб.

Наказом № 33/5 на державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України було покладено обов'язок створити програмне забезпечення Спадкового реєстру, яке відповідало б сучасним стандартам збереження та захисту інформації та мало забезпечити належне перенесення бази даних електронного Єдиного реєстру заповітів і спадкових справ до нової бази даних Спадкового реєстру. Це завдання було виконано своєчасно та в повному обсязі.

Тепер в Спадковому реєстрі можна отримати інформацію не лише про заповіти, спадкові справи та видані свідоцтва про право на спадщину, але й про спадкові договори, поява та існування яких також стало новелою цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1302 Цивільного кодексу України за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов'язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває права власності на майно відчужувача.

Статтею 1304 Цивільного кодексу встановлено, що спадковий договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Відповідно до п. 231-1 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від З березня 2004 року № 20/5, зареєстрованої в Мін'юсті 3 березня 2004 року за № 283/8882 (із змінами та доповненнями) відомості про спадкові договори підлягають обов'язковому внесенню до Спадкового реєстру в порядку, передбаченому Положенням про Спадковий реєстр.

Законодавством не встановлено будь-яких обмежень щодо того, яке саме майно може бути предметом спадкового договору і, відповідно, можна зробити висновок, що це може бути і рухоме, і нерухоме майно. Ця особливість зумовлює ряд цікавих запитань щодо спадкового договору.

Якщо предметом спадкового договору є нерухоме майно, то його укладення здійснюється за загальними правилами посвідчення угод про відчуження та заставу майна. Відповідно до ч. 4 ст. 55 Закону України "Про нотаріат" посвідчення угод про відчуження або заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна провадиться за місцем розташування вказаного майна або за місцезнаходженням однієї із сторін правочину.

Норма законодавства щодо посвідчення договорів відчуження нерухомого майна за місцезнаходженням однієї із сторін правочину є новою для нашого законодавства. її поява пов'язана з Законом України "Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України" від 15 грудня 2005 року № 3201, який набув чинності 14 січня 2006 року. Норма такого змісту, з одного боку, викликала ряд запитань та суперечностей, що вже неодноразово обговорювались в юридичній літературі та в професійних колах юристів, а з іншого – значно розширила можливості фізичних та юридичних осіб щодо права розпоряджатися власним майном.

Таким чином, у випадку укладення спадкового договору, предметом якого є нерухоме майно, його нотаріальне посвідчення може відбутися або за місцем розташування такого майна, або ж за місцезнаходженням відчужувача за договором – фізичної особи, чи набувача за договором – фізичної чи юридичної особи.

Згідно зі ст. 1307 Цивільного кодексу на майно, визначене у спадковому договорі, нотаріус, який посвідчив цей договір, накладає заборону відчуження. Статтею 73 Закону України "Про нотаріат" встановлено, що нотаріус чи посадова особа виконавчого комітету сільської, селищної, міської Ради народних депутатів за місцем розташування жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, іншого нерухомого майна чи місцем розташування земельної ділянки або за місцезнаходженням однієї із сторін правочину накладають заборону їх відчуження:

• за повідомленням установи банку, підприємства чи організації про видачу громадянину позики (кредиту) на будівництво, капітальний ремонт чи купівлю жилого будинку (квартири);
• при посвідченні договору довічного утримання;
• при посвідченні договору про заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна;
• за повідомленням іпотекодержателя;
• в усіх інших випадках, передбачених законом.

Саме до таких "інших випадків" віднесено накладення заборони відчуження при посвідченні спадкового договору, предметом якого є нерухоме майно.

Абсолютно резонно виникає питання, що ж робити у випадку, якщо предметом спадкового договору є рухоме майно? В такому випадку нотаріус не може накласти заборону відчуження, адже заборона відчуження рухомого майна законодавством не передбачена. На практиці можлива лише реєстрація обтяження рухомого майна, яка здійснюється відповідно до Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" від 18 листопада 2003 року № 1255 (зі змінами та доповненнями) (далі – Закон № 1255) і відповідно до ст. 43 зазначеного Закону реєстрація обтяжень здійснюється виключно на підставі заяви обтяжувала (фізичної, юридичної особи, суду, державної виконавчої служби тощо).

Згідно зі ст. 12 Закону № 1255 реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами. На підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно не є чинним у відносинах з третіми особами.

Таким чином, реєстрація обтяження рухомого майна на підставі заяви обтяжувача у випадку укладення спадкового договору надасть можливість набувачу за спадковим договором додатково забезпечити свої майнові права у відносинах з третіми особами, але не гарантує виконання двосторонніх правовідносин, які виникають між сторонами за спадковим договором. Отже, виникає проблема, яка вимагає правового врегулювання і яку можна віднести до прогалин в законодавстві.

Що ж до фактичної роботи зі Спадковим реєстром, то для допомоги нотаріусам при роботі з зазначеним реєстром на сайті державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України за адресою www.informjust.kiev.ua у рубриці "Реєстри" 15 грудня 2005 року з'явилася нова Інструкція користувача АРМ "Спадковий реєстр".

Інструкція користувача АРМ "Спадковий реєстр" призначена для надання допомоги при роботі державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів та приватних нотаріусів з автоматизованою системою "Спадковий реєстр".

Детально ознайомившись з Інструкцією, нотаріусами правильно і без проблем буде виконано кожне з завдань реєстратора Спадкового реєстру, а саме:

• реєстрація посвідчення, зміни/скасування, видачі дубліката, зміни місця зберігання заповіту, секретного заповіту, заповіту подружжя;
• реєстрація посвідчення, розірвання, видачі дубліката, зміни місця зберігання спадкового договору, спадкового договору подружжя;
• реєстрація заяв про зміну/скасування заповіту, секретного заповіту, заповіту подружжя;
• заведення спадкових справ та реєстрація, зміни місця зберігання спадкових справ;
• реєстрація видачі свідоцтв про право на спадщину;
• пошук за заповідачем/спадкодавцем;
• пошук документів за номером у Спадковому реєстрі або реєстратором;
• формування та друк витягів про реєстрацію операцій з документами;
• отримання відомості власних дій, виконаних в реєстрі;
• формування та друк витягів зі Спадкового реєстру.

Що ж стосується внесення до Спадкового реєстру відомостей про спадковий договір, то нотаріуси, після ознайомлення із згаданою інструкцією, отримують знання щодо правильної реєстрації посвідчення спадкового договору, реєстрації скасування заповіту новим спадковим договором, реєстрації скасування декількох заповітів одним спадковим договором, реєстрації дубліката спадкового договору, реєстрації розірвання спадкового договору, реєстрації зміни зберігання спадкового договору.

До речі, за даними Спадкового реєстру, у період з 18 квітня 2005 року по 1 квітня 2006 року в Україні було зареєстровано понад три тисячі спадкових договорів. Цей факт свідчить про те, що спадковий договір, як спосіб волевиявлення фізичних осіб щодо розпорядження власним майном, набуває все більшої популярності. Але, водночас, не всі фізичні особи знають про існування такого виду договору і не можуть ним скористатись, хоча для багатьох осіб, особливо людей похилого віку, саме така можливість розпорядитися заробленим за все життя майном була б найзручнішою і вигіднішою.

Наталія КРИНИЦЬКА,
ДП "Інформаційний центр"
Міністерства юстиції України