(Науково-практичний журнал Української нотаріальної палати „Нотаріат для вас" №11, листопад 2006 року)

Реєстрація обтяжень рухомого майна - поняття і процедура, що останнім часом використовується не лише юристами, а й пересічними громадянами, які мають на меті додатково захистити свої права. Звичайно, на практиці цю процедуру найчастіше застосовують юристи, які працюють у контролюючих та правоохоронних органах, в органах державної виконавчої служби, в банківській сфері, судді та нотаріуси.

Саме поняття реєстрація обтяження рухомого майна передбачено Законом України від 18.11.2003 "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (зі змінами та доповненнями) (далі -Закон). Статтею 577 Цивільного кодексу України передбачено поняття реєстрації застав рухомого майна. Обидва зазначені нормативні акти містять поняття Державного реєстру обтяжень рухомого майна, що являє собою єдину комп’ютерну базу даних, яка містить інформацію про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження.

Таким чином, коли мова йде про державну реєстрацію обтяження рухомого майна, необхідно керуватися нормами Цивільного кодексу України, Закону та підзаконними нормативно-правовими актами - Порядком ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 № 830 (зі змінами та доповненнями) (далі –Порядок), наказом Міністерства юстиції України від 29.07.2004 № 73/5 "Про затвердження Інструкції про порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна та заповнення заяв" (далі - Інструкція), наказом Міністерства юстиції від 07.07.2006 № 57/5 "Про визначення реєстраторів Державного реєстру обтяжень рухомого майна" (далі - Наказ № 57/5).

Фактично Державний реєстр обтяжень рухомого майна розпочав функціонування 2 серпня 2004 року, одночасно припинив діяльність Державний реєстр застав рухомого майна, що функціонував з березня 1999 року і став основою для створення Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Всі обтяження, зареєстровані у Державному реєстрі застав рухомого майна, було перенесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Адміністратором Реєстру є державне підприємство "Інформаційний центр" Мін’юсту, що відповідає за технічне, технологічне та програмне забезпечення Реєстру, збереження та захист даних, які містяться у ньому.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.08.2005 № 769 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" було рекомендовано абзац п’ятий пункту другого Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 № 830, викласти в новій редакції. Відповідно до нової редакції реєстраторами Державного реєстру обтяжень рухомого майна є суб’єкти, уповноважені держателем Реєстру (Міністерством юстиції України) надавати послуги з державної реєстрації відомостей про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також звернення стягнень на предмет обтяження, приймати заяви, видавати завірені витяги з Реєстру та виконувати інші функції, передбачені Порядком ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Нагадаю, що до внесення зазначених вище змін реєстраторами Державного реєстру обтяжень рухомого майна було призначено державне підприємство "Інформаційний центр" Мін’юсту та його філії, державні нотаріальні контори, банки, інші фінансово-кредитні установи державної форми власності.

Наказом № 57/5, який набув чинності 18.07.2006, встановлено, що реєстраторами Реєстру є державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, державні нотаріальні контори та приватні нотаріуси. Зверніть увагу на те, що норма щодо визначення приватних нотаріусів реєстраторами Реєстру не є імперативною, тобто приватний нотаріус самостійно приймає рішення, чи буде він реєстратором, і після цього укладає відповідну угоду з державним підприємством "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України.

Реєстрація податкових застав проводиться виключно державним підприємством "Інформаційний центр" Мін’юсту та його філіями.

Оскільки приватні нотаріуси стали реєстраторами Державного реєстру обтяжень рухомого майна нещодавно, вважаю за необхідне звернути увагу на державну реєстрацію обтяжень рухомого майна та державну реєстрацію відомостей про зміну обтяження.

Державна реєстрація обтяження рухомого майна може проводитися будь-яким реєстратором. Відповідно до ст. 43 Закону реєстрація обтяжень здійснюється на підставі заяви обтяжувача. Заява є єдиною підставою для внесення відомостей до Реєстру.

У заяві зазначаються:

1. Відомості про обтяжувача та боржника:

для юридичних осіб-резидентів: найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України;

для юридичних осіб-нерезидентів: найменування, місцезнаходження та держава, де зареєстровано особу;

для фізичних осіб - громадян України - прізвище, ім’я, по батькові, адреса постійного місця проживання та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків та інших обов’язкових платежів;

для фізичних осіб - іноземців або осіб без громадянства: прізвище, ім’я, по батькові (за наявності), адреса постійного місця проживання за межами України.

2. Посилання на підставу виникнення обтяження та його зміста. Для забезпечувальних обтяжень також зазначаються розмір та строк виконання вимоги обтяжувача. Для обтяження, що виникає на підставі рішення суду про стягнення грошових коштів, та обтяження, відповідно до якого накладається арешт на рухоме майно для забезпечення цивільного позову, зазначаються розмір вимоги обтяжувача.

3. Опис рухомого майна, що є предметом обтяження, достатній для його ідентифікації.

4. Відомості про заборону чи обмеження права боржника відчужувати предмет обтяження.

5. Відомості про реєстратора.

6. Дата державної реєстрації відомостей.

Реєстратор Державного реєстру вносить запис до Державного реєстру про відомості, що містяться в заяві обтяжувача. Запису присвоюється реєстраційний номер.

Обтяжувач у будь-який час може зареєструвати зміну відомостей про обтяження шляхом подання реєстратору Державного реєстру заяви, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України або індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків та інших обов’язкових платежів та реквізити запису, що підлягають заміні. На підставі цієї заяви реєстратор Державного реєстру вносить відповідні зміни до попереднього запису про обтяження.

Відомості про звернення стягнення на предмет обтяження реєструються реєстратором Державного реєстру на підставі заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України або індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків та інших обов’язкових платежів та посилання на звернення стягнення на предмет обтяження.

Заяви про виникнення, зміну, припинення обтяжень та про звернення стягнення на предмет обтяження підписуються обтяжувачем. Якщо обтяжувачем є юридична особа, підпис уповноваженої нею особи скріплюється печаткою. Під час подання заяви обтяжувач пред’являє паспорт чи інший документ, що посвідчує особу, а у разі, коли уповноважена ним особа діє від імені обтяжувача фізичної чи юридичної особи - відповідну довіреність.

Існують особливості державної реєстрації обтяжень рухомого майна у випадках, коли обтяжувачем є юридична особа-нерезидент. Відповідно до законодавства деяких країн юридичні особи цих країн можуть не мати печатки. У такому випадку, на мою думку, юридична особа-нерезидент повинна подати відповідну довідку, видану компетентним органом країни, в якій така юридична особа зареєстрована. Така довідка повинна містити інформацію про те, що саме у цієї юридичної особи немає печатки, пройти процедуру консульської легалізації або бути засвідчена шляхом проставлення апостиля у передбаченому законодавством порядку.

Держателю та реєстраторам Державного реєстру забороняється вимагати від обтяжувача подання додаткових документів чи інформації, а також перевіряти достовірність і обґрунтованість відомостей, що містяться в заяві. Обтяжувач несе відповідальність згідно із законом за достовірність відомостей, що містяться в заяві.

Запис про обтяження рухомого майна вноситься до Реєстру в день прийняття заяви.

Датою державної реєстрації обтяження рухомого майна вважається дата та час внесення запису до Реєстру.

Реєстратор видає обтяжувачеві чи уповноваженій ним особі примірник витягу про внесення до Реєстру запису стосовно обтяження рухомого майна. Другий примірник витягу реєстратор протягом п’яти днів надсилає боржникові.

Порядком ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна передбачено виключний перелік підстав відмови у внесенні запису до Реєстру.

Така відмова здійснюється у випадку, коли:

1. У заяві відсутні чи наведені не повністю або з виправленнями відомості, необхідні для внесення до Реєстру.

2. Обтяжувач не пред’явив паспорт чи інший документ, що посвідчує особу, а у разі, коли уповноважена особа діє від імені обтяжувача фізичної чи юридичної особи - відповідну довіреність.

3. Відсутній документ про сплату за внесення запису до Реєстру.

4. Плату внесено не в повному обсязі.

Зміни і додаткові відомості до запису в Реєстрі вносяться реєстратором на підставі заяви обтяжувача чи уповноваженої ним особи. У заяві зазначаються дата державної реєстрації відомостей, реєстраційний номер запису, підстава виникнення змін до обтяження (договір, рішення суду або відповідне рішення уповноваженого органу), відомості про реєстратора.

Якщо проводиться державна реєстрація відомостей про зміну обтяження рухомого майна, у заяві також зазначаються відповідні зміни і додаткові відомості до запису, а у разі відступлення прав на предмет обтяження - відомості про особу, на користь якої здійснено відступлення прав на предмет обтяження, та про договір, що підтверджує відступлення прав на предмет обтяження.

Виправлення помилок, допущених за реєстрації обтяження. У разі виявлення у витягу помилки, допущеної реєстратором, обтяжувач чи уповноважена ним особа письмово повідомляють у п’ятиденний строк про це реєстратора, який перевіряє відповідність відомостей Реєстру до інформації, наведеній у заяві про обтяження рухомого майна. Якщо факт невідповідності підтверджено, реєстратор безоплатно виправляє допущену помилку в день надходження повідомлення.

У разі виявлення у витягу помилки, допущеної з вини обтяжувача чи уповноваженої ним особи, останні можуть звернутися до реєстратора із заявою про внесення змін до запису.

У разі виявлення боржником у витягу помилки, він письмово повідомляє у п’ятиденний строк обтяжувача чи реєстратора.

Реєстратор після отримання заяви від боржника про допущення помилки перевіряє відповідність відомостей Реєстру до інформації, наведеній у заяві, та у разі підтвердження такого факту виправляє помилку і повідомляє обтяжувача та боржника про внесення змін до запису. Якщо помилка допущена з вини обтяжувача, реєстратор повідомляє обтяжувача про необхідність внесення змін до запису. Реєстрація змін про обтяження у такому випадку буде платною.

Обтяжувач чи уповноважена ним особа протягом двох робочих днів з дня отримання від боржника заяви про допущення у витягу помилки з вини реєстратора повинні письмово повідомити про це реєстратора чи звернутися до нього із заявою про виправлення помилки, допущеної з вини реєстратора у Реєстрі.

Державна реєстрація відомостей про припинення обтяження. Відповідно до частини 5 ст. 43 Закону України від 18.11.2003 "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" відомості про припинення обтяження реєструються на підставі рішення суду або заяви обтяжувача. Чинним процесуальним законодавством України передбачено, що постанови, ухвали, рішення суду виконуються у порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження". Отже, підставами для внесення до Реєстру запису про припинення обтяження буде заява обтяжувача (додаток № 3 до Інструкції про порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна та заповнення заяв, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 29.07.2004 №73/5, зареєстрованої в Мін’юсті 29.07.2004 за № 942/9541), або постанова відповідного відділу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження та виконання відповідного рішення суду.

Видача витягів з Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Фізична чи юридична особи мають право на отримання витягу про наявність чи відсутність запису в Реєстрі про обтяження, зміну обтяження, відступлення прав на предмет обтяження. Для цього реєстраторові подається відповідна заява.

У заяві зазначається одна з таких відомостей:

- реєстраційні дані предмета обтяження;

- для юридичної особи-боржника - найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код;

- для фізичної особи-боржника - прізвище, ім’я та по батькові, постійне місце проживання та ідентифікаційний номер.

У разі, коли особа, яка звернулася із заявою про видачу витягу, виявила бажання отримати його поштою, у заяві зазначається адреса, за якою він надсилається.

До заяви додається документ про внесення плати за видачу витягу. Єдиною підставою для відмови у видачі витягу є відсутність плати за нього.

Суди, органи внутрішніх справ, прокуратури, державні податкові служби, служби безпеки та інші органи державної влади отримують витяги, якщо запит зроблено у зв’язку із здійсненням ними повноважень, визначених законодавством.

Реєстратор протягом двох робочих днів після реєстрації заяви видає витяг чи приймає рішення про відмову в його видачі із зазначенням причини.

У витягу зазначаються дата реєстрації обтяження рухомого майна, реєстраційний номер запису, відомості про боржника, обтяжувача, реєстратора, відступлення прав на предмет обтяження, опис предмета обтяження, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані, розмір основного зобов’язання, строк виконання основного зобов’язання в повному обсязі, підставу виникнення обтяження.

Витяг скріплюється печаткою реєстратора.

Справляння плати за користування Реєстром. За внесення до Реєстру запису, а також змін і додаткових відомостей до запису, видачу витягів справляється плата. Розмір оплати встановлено додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 № 830 "Про затвердження порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна", і вона становить:

- за внесення до Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису, змін і додаткових відомостей до запису - 34 гривні (з урахуванням податку на додану вартість);

- за видачу витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна - 34 гривні (з урахуванням податку на додану вартість).

Органи державної влади звільняються від плати за внесення до Реєстру записів, змін і додаткових відомостей до запису, виключення запису з Реєстру, а також отримання витягів, якщо вони видаються у зв’язку із здійсненням ними повноважень, визначених законодавством.

Фізична чи юридична особа можуть користуватися Реєстром через єдину комп’ютерну базу даних, підключення до якої здійснюється адміністратором Реєстру на підставі укладеного з ним договору. Забезпечення доступу до даних Реєстру здійснюється безоплатно.

Особливості реєстрації податкової застави та випадки її обов’язкової перевірки. Як вже зазначалось, реєстрація податкової застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна здійснюється виключно державним підприємством "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України та його регіональними філіями.

Згідно зі ст. 8 Закону України від 21.12.2000 "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, який має податковий борг, передаються до податкової застави. Право податкової застави виникає відповідно до закону та не потребує письмового оформлення. Податковий орган зобов’язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі за умов дії такої застави більше десяти календарних днів.

Перевірка податкової застави є обов’язковою за вчинення таких нотаріальних дій:

1. При посвідченні договорів про відчуження або заставу нерухомого та рухомого майна (майнових прав). Так, згідно з пунктом 47 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 № 20/5 (зі змінами та доповненнями), договори про відчуження або заставу нерухомого та рухомого майна (майнових прав) посвідчуються нотаріусом після перевірки відсутності податкової застави. Договори про відчуження майна (майнових прав) платником податків, активи якого перебувають у податковій заставі, посвідчуються за умови письмової згоди відповідного податкового органу.

2. При посвідченні договорів про відчуження транспортних засобів. Відповідно до пункту 138 вказаної Інструкції договори про відчуження транспортних засобів посвідчуються за умови подання документів, що підтверджують право власності відчужувачів на це майно, та перевірки відсутності податкової застави.

3. При видачі свідоцтва про право на спадщину. Відповідно до п. 216 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину на майно, що підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання правовстановлювальних документів про належність цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна, у тому числі наявності чи відсутності податкової застави та інших застав за даними відповідних реєстрів.

Сподіваємось, що інформація, наведена у цій статті, буде корисною для нотаріусів і для пересічних громадян, які зможуть, звернувшись до нотаріуса, реалізувати надану їм законодавством можливість захистити свої майнові права.

Наталія Криницька,
ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України