(Науково-практичний журнал Української нотаріальної палати "Нотаріат для вас" № 1-2, січень-лютий 2008 року)

16 грудня 2007 року виповнилося 10 років від дати створення державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України.

Держінформ’юст було засновано Міністерством юстиції України у 1997 році. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 1999 року № 1272 з метою сприяння реалізації державної політики у сфері інформатизації, здійснення державної функції щодо захисту та відновлення порушених майнових прав та інтересів громадян Держінформ’юст було визначено Адміністратором Єдиних та Державних реєстрів, створення та забезпечення функціонування яких належить до компетенції Мін’юсту.

Так, за постановою Держінформ’юст є Адміністратором, зокрема, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, Єдиного реєстру доручень, посвідчених у нотаріальному порядку, Єдиного реєстру нотаріусів, Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів, Єдиного державного реєстру об’єднань громадян та благодійних організацій.

Організаційна структура Держінформ’юсту - головне підприємство, розташоване у місті Києві та 25 регіональних філій у відповідності до адміністративно-територіального поділу України. На підприємстві працює близько тисячі працівників.

Нормативно визначеним напрямком діяльності Держінформ’юсту є створення та супроводження відповідних реєстрів інформаційної мережі Міністерства юстиції України, в тому числі збирання, накопичення та надання інформації з реєстрів, створення та забезпечення функціонування автоматизованих інформаційних систем, розробка і впровадження яких належить до компетенції Міністерства юстиції України, створення та забезпечення функціонування інших інформаційних систем, надання технічних послуг та консультацій з питань сучасних інформаційних технологій. Серед основних напрямків діяльності - інформатизація нотаріату України, органів реєстрації актів цивільного стану громадян, державної виконавчої служби, підприємств бюро технічної інвентаризації.

Враховуючи досить низьку, порівняно з європейськими сучасними стандартами, якість послуг на вітчизняному ринку телекомунікаційних послуг на кінець 90-х років, Держінформ’юстом було прийнято рішення створити власну мережу передачі даних, що відповідала сучасним вимогам захисту інформації та забезпечувала максимально швидку передачу інформації зі збереженням її цілісності.

На сьогоднішній день Держінформ’юст побудував, утримує та розвиває розгалужену мережу передачі даних.

Мережа охоплює комунікаційні вузли в обласних та великих промислових містах і використовується виключно для доступу до електронних реєстрів Мін’юсту.

Загальна кількість абонентів мережі становить близько шести тисяч, це переважно територіальні органи юстиції, органи державної виконавчої служби, державні нотаріальні контори, приватні нотаріуси, банківські установи та підприємства БТІ тощо.

Загальна кількість електронно-обчислювальних машин у мережі становить понад шістнадцять тисяч. При цьому в мережі передачі даних використовується виключно програмно-апаратне забезпечення із підтвердженою відповідністю - сертифіковане згідно із чинними стандартами.

Користувачі, які мають доступ до інформаційних ресурсів Мін’юсту, є в кожному районному центрі, місті обласного значення України.

У мережу інтегровано понад 112 провайдерів телекомунікаційних послуг.

Поступово, з часу початку функціонування, Держінформ’юст успішно впровадив, зокрема, такі реєстри:

Єдиний реєстр заборон відчуження об’єктів нерухомого майна

Був запроваджений з травня 1997 року.

Мета створення Єдиного реєстру заборон - підвищення рівня захисту майнових прав та інтересів громадян і організацій шляхом накопичення та використання нотаріусами України, а також правоохоронними органами даних про заборони відчуження та арешти нерухомого майна юридичних та фізичних осіб.

Доступ до Єдиного реєстру через комп’ютерну мережу Міністерства юстиції України можуть мати державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви, приватні нотаріуси, які уклали відповідні угоди з Держінформ’юстом. Згодом можливість доступу до цього реєстру була надана також іншим фізичним та юридичним особам.

Порядок функціонування реєстру встановлено Положенням про нього, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 9 червня 1999 року № 31/5 "Про внесення змін та доповнень до нормативно-правових актів Міністерства та про затвердження Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об’єктів нерухомого майна".

18 жовтня 2004 року наказом Міністерства юстиції України № 85/5 були внесені зміни до деяких актів Мін’юсту, а в тому числі Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об’єктів нерухомого майна було викладено в новій редакції. Пов’язано це з тим, що нормативна база функціонування реєстру потребувала приведення її у відповідність до вимог нового Цивільного кодексу України. Зазначеним наказом також затверджена Інструкція про порядок заповнення заяв та ведення Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна.

Також було змінено і програмне забезпечення самого реєстру, оскільки чинне ще з 1997 року, старе програмне забезпечення вже потребувало вдосконалень, а враховуючи швидкість науково-технічного прогресу у галузі Інформаційних технологій, фахівці Держінформ’юсту, проаналізувавши проблемні моменти реєстру, з урахуванням звернень з цього приводу приватних та державних нотаріусів, вирішили змінити програмне забезпечення взагалі. Такі зміни змусили Держінформ’юст переносити базу даних старого реєстру заборон до бази даних нового прикладного програмного забезпечення, що відбувається і по сьогоднішній день в окремих нотаріальних округах.

Єдиний реєстр спеціальних бланків нотаріальних документів

Реєстр впроваджено в серпні 1997 року.

Метою створення даного реєстру є надання нотаріусам України та правоохоронним органам можливості перевірки справжності нотаріальних документів, виконаних на спеціальних бланках нотаріальних документів.

Даний реєстр забезпечує облік постачання й звітності витрачання спеціальних бланків нотаріальних документів. У реєстрі також містяться відомості про недійсні бланки: викрадені, зіпсовані, анульовані та відсутні.

Положення, яким регулюється порядок ведення даного реєстру, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 29 червня 1999 року № 36/5 "Про здійснення заходів щодо захисту нотаріально оформлених документів".

Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 14 липня 2004 року № 67/5 спеціальні бланки документів інформаційної системи Міністерства юстиції України визнані бланками суворої звітності, про що зазначеним наказом були внесені зміни до цілої низки наказів Мін’юсту.

Єдиний реєстр нотаріусів України Набрав чинності у серпні 1997 року. Метою створення Єдиного реєстру нотаріусів є забезпечення упорядкування обліку державних та приватних нотаріусів України.

Єдиний реєстр нотаріусів містить відомості про нотаріальні округи, державні нотаріальні контори, державних та приватних нотаріусів України. Дані до реєстру потрапляють з відповідних управлінь юстиції, що надають інформацію про нотаріусів, або зміни у таких даних до відповідних філій Держінформ’юсту.

Врегульовано порядок ведення реєстру Інструкцією, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 27 травня 1999 року № 26/5 "Про затвердження Інструкції про порядок ведення Єдиного реєстру нотаріусів України".

Єдиний реєстр довіреностей

В червні 1998 року було започатковано створення Єдиного реєстру доручень, посвідчених у нотаріальному порядку.

Мета створення Єдиного реєстру доручень - профілактика злочинів проти власності шляхом накопичення та використання нотаріусами, органами ДАІ та іншими правоохоронними органами відомостей про посвідчені доручення.

Порядок ведення реєстру регламентувався Положенням, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 29 травня 1999 року № 29/5 " Про єдиний реєстр доручень, посвідчених у нотаріальному порядку".

Дію цього реєстру було припинено на початку 2007 року, з одночасним впровадженням оновленої версії реєстру, розробленої з урахуванням новітніх технологій - "Єдиний реєстр довіреностей", можливості якої значно більші і дозволяють отримати детальнішу інформацію щодо довіреностей.

Порядок ведення Єдиного реєстру довіреностей встановлений Положенням, затвердженим наказом Міністерства юстиції України № 111/5 від 28 грудня 2006 року.

Доступ до Єдиного реєстру довіреностей здійснюється через комп’ютерну мережу Міністерства юстиції України.

Державний реєстр обтяжень рухомого майна

1 березня 1999 року набрав чинності Державний реєстр застав рухомого майна. Функціонування реєстру припинено з 31 липня 2004 року у зв’язку із запровадженням Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Мета створення Державного реєстру застав рухомого майна - забезпечення переважного права заставодержателя у задоволенні вимог за рахунок рухомого майна боржника перед заставодержателями незареєстрованих або зареєстрованих пізніше застав.

Реєстрація застав рухомого майна в реєстрі здійснювалася відповідно до статей 15. 15-1 Закону України "Про заставу" та постанови Кабінету Міністрів України від 30 липня 1998 року № 1185 "Про порядок ведення Державного реєстру застав рухомого майна" в порядку, встановленому Інструкцією, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 26 лютого 1999 року № 13/5.

Доступ до Державного реєстру провадився через інформаційну мережу Міністерства юстиції України, Національного банку України, Internet.

Державний реєстр обтяжень рухомого майна створений з метою забезпечення виконання зобов’язань, захисту майнових прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, а також з метою запобігання вчинення злочинів у сфері економіки.

Порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна затверджений на виконання вимог Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2004 року № 830. Інструкція про порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна та заповнення заяв затверджена наказом Міністерства юстиції України від 27 липня 2004 року № 73/5.

Реєстр створений на основі новітніх технологій з використанням останніх досягнень у сфері інформатизації. В даному реєстрі фіксуються як приватні обтяження, так і публічні, зокрема такі, як податкова застава. На сьогоднішній день реєстр є дуже актуальним для таких користувачів, як банки, інші фінансово-кредитні установи.

Державний реєстр іпотек

Цей реєстр утворений з тією самою метою, що й Державний реєстр обтяжень рухомого майна, але в ньому відбувається державна реєстрація відомостей про обтяження чи зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою, відступлення прав за іпотечним договором та передачу, анулювання, видачу дубліката заставної та видачу нової заставної.

Тимчасовий порядок державної реєстрації іпотек затверджений відповідно до вимог Закону України "Про іпотеку" постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2004 року № 410. Інструкція про порядок заповнення повідомлень та ведення Державного реєстру іпотек перебуває на стадії затвердження Міністерством юстиції України.

Реєстраторами Державного реєстру іпотек є державні нотаріальні контори та приватні нотаріуси. Користувачами цього реєстру в більшості є банківські та кредитно-фінансові установи.

Єдиний державний реєстр об’єднань громадян та благодійних організацій

Цей реєстр набрав чинності 10 березня 1999 року.

Метою його створення є забезпечення переважного права на використання назви об’єднання громадян, зареєстрованого в реєстрі перед іншими об’єднаннями, що легалізуються пізніше, а також надання інформації з реєстру на запити громадян та юридичних осіб.

Положення про Єдиний державний реєстр об’єднань громадян та благодійних організацій затверджено наказом Міністерства юстиції України від 14 грудня 1998 року № 66/5. Положення розроблено на виконання Законів України "Про об’єднання громадян", "Про благодійництво та благодійні організації", Положення про порядок легалізації об’єднань громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 140, та Положення про порядок державної реєстрації благодійних організацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від

30 серпня 1998 року № 382, і визначає умови та порядок створення Єдиного державного реєстру об’єднань громадян та благодійних організацій, внесення реєстраційних записів до нього, а також надання інформації з бази даних реєстру.

Спадковий реєстр

1 грудня 2000 року набрав чинності Єдиний реєстр заповітів та спадкових справ.

Метою створення реєстру є підвищення рівня захисту майнових прав та інтересів громадян і юридичних осіб, профілактики злочинів проти власності, створення єдиної системи обліку заповітів та спадкових справ.

Доступ до Єдиного реєстру через комп’ютерну мережу Міністерства юстиції України можуть мати державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви, приватні нотаріуси, які уклали відповідні угоди з Держінформ’юстом.

Відповідно до наказу Міністерства юстиції України № 33/5 від 7 квітня 2005 року з метою приведення нормативно-правових актів Міністерства юстиції України, що регламентують функціонування Єдиного реєстру заповітів та спадкових справ, у відповідність до Цивільного та Сімейного кодексів України були внесені відповідні зміни до Положення, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 17 жовтня 2000 року № 51/5 "Про Єдиний реєстр заповітів та спадкових справ". Так було змінено назву реєстру на "Спадковий реєстр", запроваджено нове програмне забезпечення цього реєстру, що дозволило реалізувати низку норм чинного Цивільного кодексу України, зокрема, в частині, що стосується інституту спадкового права. Нове програмне забезпечення реєстру розширило коло можливостей нотаріусів, які працюють з реєстром, та побудоване з урахуванням сучасних технологій у сфері інформатизації.

Державний реєстр атестованих судових експертів державних і підприємницьких структур та громадян

Метою створення реєстру є здійснення обліку атестованих судових експертів та створення інформаційного фонду про осіб, які одержали в установленому порядку дозвіл на проведення конкретного виду судової експертизи за відповідною експертною діяльністю, а також забезпечення в установленому порядку органів дізнання, попереднього слідства й судів, інших зацікавлених юридичних та фізичних осіб необхідною інформацією з фонду реєстру.

Реєстр набрав чинності 4 лютого 2002 року. Формування реєстру регулюється Положенням, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 15 квітня 1997 року № 149/7 відповідно до ст. 9 Закону України "Про судову експертизу".

Державний реєстр правочинів

Запроваджений з 2 серпня 2004 року на виконання вимог чинного Цивільного кодексу України. Реєстр створений з метою забезпечення реалізації фізичними і юридичними особами права на визнання державою правочинів, щодо яких передбачена державна реєстрація.

Державний реєстр правочинів, реєстраторами якого є виключно державні нотаріальні контори та приватні нотаріуси, - це єдина комп’ютерна база даних, що містить інформацію про правочини, які підлягають державній реєстрації, забезпечує її зберігання, видачу та захист від несанкціонованого доступу.

Тимчасовий порядок ведення зазначеного реєстру затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 671. Інструкція про ведення Державного реєстру правочинів затверджена наказом Міністерства юстиції України від 18 серпня 2004 року № 86/5.

Реєстр прав власності на нерухоме майно

Набрав чинності 1 жовтня 2002 року.

Метою створення реєстру є належне забезпечення захисту права власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб до створення системи реєстрації, передбаченої законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень".

Реєстр прав власності на нерухоме майно є інформаційною системою, що містить відомості про зареєстровані права власності, суб’єкти прав, об’єкти нерухомого майна, правовстановлюючі документи, на підставі яких здійснено реєстрацію прав власності.

Технологічні та технічні засоби ведення Реєстру прав забезпечують довічне зберігання та достовірність інформації, її захист від несанкціонованого доступу та внесення недокументованих записів, можливість оновлення, архівування та відновлення даних, їхнього оперативного пошуку та документального відтворення процедури реєстрації, контроль реєстраційних записів і запитів до Реєстру прав, оперативне надання витягів із Реєстру прав.

Реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації.

Ведення реєстру регламентується Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 (із змінами та доповненнями).

Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень

Мета створення реєстру - забезпечення обліку виконавчих проваджень, контроль за дотриманням вимог чинного законодавства при здійсненні виконавчих дій.

Порядок ведення зазначеного реєстру регламентується Положенням, яке затверджено наказом Міністерства юстиції України від 20 травня 2003 року № 43/5 і розроблено відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Єдиний державний реєстр нормативно-правових актів

Мета створення реєстру - врегулювання правових відносин щодо одержання інформації з інформаційного фонду Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів, забезпечення подальшого розвитку інформатизації у правовій сфері, доступності та відкритості правової інформації для юридичних і фізичних осіб.

Реєстр запроваджений на підставі Указу президента України від 27 червня 1996 року № 468/96 "Про Єдиний державний реєстр нормативно-правових актів". На сьогоднішній день реєстр перебуває в стадії впровадження та дослідної експлуатації, що здійснюється ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України спільно із інформаційно-аналітичним центром "Ліга".

Порядок ведення реєстру був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2001 року № 376 "Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним".

Державний реєстр друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб’єктів інформаційної діяльності

Даний реєстр впроваджений у 2007 році і є електронною базою даних, яка містить інформацію про всі друковані засоби масової інформації, додатки до друкованих засобів масової інформації у вигляді видань газетного та журнального типу, що видаються на території України, незалежно від сфери розповсюдження, тиражу і способу їхнього виготовлення, а інформаційні агентства - як суб’єкти інформаційної діяльності, що засновуються та/або діють в Україні.

Положення про реєстр було затверджено на виконання Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні", Закону України "Про інформаційні агентства" та постанови Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 року № 1287 "Про державну реєстрацію друкованих засобів масової інформації, інформаційних агентств та розміри реєстраційних зборів" наказом Міністерства юстиції України від 21 червня 2007 р. № 412/5.

Найбільш активними користувачами інформації, яка міститься у електронних реєстрах Мін’юсту, є нотаріуси.

Кількість таких користувачів становить близько 5 000, що відповідає 100 відсоткам охоплення нотаріату.

Другими за кількістю є підприємства бюро технічної інвентаризації, в яких налічується близько двох тисяч електронно-обчислювальних машин, під’єднаних до мережі Держінформ’юсту, що становить 92% від загальної кількості БТІ.

Наступними за кількістю користувачами є органи державної виконавчої служби, до повноважень яких належить виконання судових рішень. Охоплення органів державної виконавчої служби досягає близько 98%.

Більшість електронних реєстрів є відкритими ресурсами, тому, крім зазначених основних користувачів, є певна кількість так званих "інших користувачів". До них відносяться:

• банківські установи;
• кредитно-фінансові установи;
• юридичні особи;
• фізичні особи.

Загальна кількість користувачів Держінформ’юсту на сьогодні складає близько шістнадцяти тисяч.

Держінформ’юст і в подальшому планує активно удосконалювати функціонування Єдиних та Державних реєстрів інформаційної мережі Міністерства юстиції України, робити їх зручними для користувачів та корисними для широкого загалу.

Керівництво підприємства висловлює свою вдячність і повагу всім нотаріусам, без допомоги та розуміння яких створення інформаційної системи Мін’юсту могло б не бути таким швидким та ефективним, та сподівається на подальшу плідну співпрацю.

Вадим Хоруженко,
Олег Панасюк,
ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України