З огляду на різні законодавчі системи країн Європи та США, існують відмінності між документами, задіяними у виконавчому провадженні.

Німеччина

Виконавчий напис

У Німеччині юридичною підставою для порушення виконавчого провадження є офіційна копія рішення, на якій поставлено виконавчий підпис. Копію видає службовець канцелярії суду, що виніс судовий акт. Виконавчий напис є формулюванням наступного змісту: "завірена копія вищезазначеного документу видається з метою примусового виконання". Даний напис працівник канцелярії суду ставить на копії судового акту. Так, офіційна копія судового акту набуває властивість виконавчого документу з моменту появи на ній виконавчого напису. Виконавче провадження у Німеччині порушується судовим виконавцем у відповідності до судового акту на підставі виконавчого напису.

США

Легалізація судового рішення

У США регулювання виконавчого провадження здійснюється на рівні штатів, у зв'язку з чим рішення суду, винесені у одному штаті, необхідно легалізувати у іншому штаті. У одних штатах подібна легалізація здійснюється шляхом пред'явлення позову на рішення, у інших – через проходження реєстраційної процедури. Підставою для здійснення виконавчих дій є виконавчий лист, що видається клерком у суді або уповноваженим шерифом у інших штатах.

Продаж виконавчого листа

У країні багато приватних стягнень боргів здійснюється агентами, яким кредитор "продає" виконавчий лист. Такий "продаж" має бути спеціальним чином зареєстрований у суді, що видав відповідний виконавчий документ. У зв'язку з цим колекторському агенту передаються усі права кредитора, і кредитор отримує узгоджений авансовий платіж від колекторського агента.^[1] Така угода може передбачати у випадку необхідності можливість звернення колекторського агента до державних відомств.

Російська Федерація

У Росії до виконавчих документів, окрім виконавчих листів, що видаються судами загальної юрисдикції та арбітражними судами, відносяться також:

• судові накази;
• нотаріально завірені угоди про сплату аліментів або їхні нотаріально завірені копії;
• посвідчення, що видаються комісіями з трудових суперечок;
• акти органів, які здійснюють контрольні функції у справі стягнення грошових засобів з наданням документів, у яких є відмітки банку або інших кредитних організацій, де відкрито розрахункові та інші рахунки боржника, про повне або часткове невиконання вимог, вказаних органів у зв'язку з відсутністю на рахунках боржника грошових засобів, достатніх для задоволення цих вимог;
• судові акти, акти інших органів та посадових осіб у справах про адміністративні правопорушення;
• постанови судового пристава-виконавця; виконавчий напис нотаріуса за наявності угоди про позасудове порядок звернення стягнення на майно, що у закладі, укладеної у вигляді окремого договору або включеної до угоди про заставу.

Способи сповіщення сторін у виконавчому провадженні

Електронні повідомлення

У таких країнах, як:Фінляндія, Казахстан та Росія осіб, котрі беруть участь у виконавчому провадженні, сповіщають шляхом електронних повідомлень. Це передбачено законодавством про виконавче провадження вищенаведених країн.

Стільниковий зв'язок

Таким способом інформують сторони у Казахстані та Росії. Так, у багатьох суб'єктах Російської Федерації укладені договори з операторами стільникового зв'язку. За їхньою допомогою боржників сповіщають щодо заборгованості, а також про те, що їм необхідно з'явитися у службу судових приставів.

SMS

Законодавством Республіки Казахстан передбачено інформування учасників виконавчого провадження шляхом коротких текстових повідомлень.^[2] У Росії даний спосіб також використовують судові пристави-виконавці.

Франція

У 1992 році вступив у силу новий Закон про виконавче провадження.^[3] Він став заключним розділом нового Цивільного процесуального Кодексу (Code de Procédure Civile) та скасував відповідні положення старого ЦПК 1806 року.

У Ірландії розгляд справи про примусове стягнення за участі ірландської сторони може відбуватися на іншій території. Іноземний суд вирішує усі питання щодо сплати витрат, які лежать на кредиторі, за подання позову проти боржника (резидента Ірландії) до іноземного суду. Так, це питання може стати одним з пунктів у Виконавчому листі і таким чином, бути успішно реалізованим. Звернення до Вищого суду Ірландії з приводу наказу про примусове виконання може бути подане без відома іншої сторони. ^[4]

Оплата за послуги, що надає повірений (адвокат), зазначена у контракті. Вона не є чітко фіксованою. Усе залежить від складності справи, ступеню відповідальності, терміновості, а також мови, якою ведеться справа. Фіксованою сумою є судовий збір, що визначено нормами публічного права. За законом, витрати на примусове виконання покладаються на кредитора. Останній має право на відшкодування витрат і стягнення їх з боржника. Деякі витрати, такі, як сплата шерифу можуть бути відшкодовані за рахунок боржника у ході судового процесу. ^[5]

У кожному окремому випадку методи примусового виконання (стягнення) будуть відрізнятися. Це залежить і від того це фізична чи юридична особа. Так, є наступні методи:

• банкрутство фізичної особи;
• ліквідація юридичної особи;
• виконання рішення шерифом, призначеним судом;
• публікація судового рішення у професійному (фаховий, вузькоспеціалізований) журналі;
• реєстрація судового рішення як рішення про поручництво ( іпотечний заклад).

У залежності від виду методу, публікація у журналі може з'явитися наступного дня, ліквідація фізичної чи юридичної особи може тривати місяцями, а процедура банкрутства - роками. Якщо примусове виконання не було здійснено, кредитор списує борг.^[6] Постанова є дійсною протягом наступних 12 років та може бути поновленою.

Прес-служба
ДП "Інформаційний центр"