Фінляндія

У Фінляндії звернення стягнення на майно боржника здійснюється після накладення арешту на нього. Арешт не може бути накладений без попереднього сповіщення боржника. Крім того, боржник наділений правом визначати порядок арешту власності, якщо цей порядок не вступає у протиріччя із законодавством. Рухоме майно може бути арештовано навіть тоді, коли місце знаходження майна є невідомим.

США

Для накладення стягнення на майно боржника стягувач направляє виконавчий листок маршалу (або шерифу) США. При цьому він попередньо сплачує послуги з примусового виконання. Стягувач має право вибирати на яке майно звернути стягнення.

З особливостями звернення стягнення у штаті Небраска можна детальніше ознайомитися на офіційному сайті. Звернення стягнення у Вашингтоні (федеральний округ Колумбія) здійснюється згідно описаним тут крокам.

Ізраїль

Прохання щодо накладення арешту кредитор подає до служби судового виконання. До заяви також докладаються дані на боржника, надані МВС. Рішення щодо арешту виносить керівник Управління системи судового виконавця.

Арешт може бути накладений на банківські рахунки, зарплатню, гроші в інвестиційних фондах, страхових компаніях, ін. Як правило, сам кредитор вказує у проханні, що саме він хоче "заморозити". Паралельно з цим застосовується процедура арешту у відношенні до кредитних карток, транспортних засобів, ліцензій та інших документів.^[1]

Якщо після закінчення трьох років з дня арешту майна кредитор не подав заявку на продаж арештованої нерухомості, керівник Управління системи судового виконавця має право (після слухання сторін) відмінити арешт нерухомості та видалити запис про арешт з кадастру нерухомості. Після погашення присудженого боргу, керівник Управління системи судового виконавця видає постанову про відміну арешту та видалення запису про арешт майна з кадастру нерухомості.

Німеччина

Якщо судовий виконавець у Німеччині не виявляє предмети, на які може бути спрямоване стягнення, але боржник доведе вірогідність сплати боргу у найкоротший термін (у межах шести місяців) частинами, він робить стягнення частинами. За умови, якщо кредитор не заперечує.

Звернення стягнення на майно боржника не робиться у тому випадку, коли отримана від реалізації звернених до стягнення предметів сума буде меншою за витрати з примусового виконання.

Одночасно з цим, звернення стягнення у Німеччині на рухоме майно боржника починається з того, що судовий виконавець вступає у володіння ними. Грошові засоби, дорогоцінності та цінні папери вилучаються у боржника, інші речі опечатують та передаються боржнику на зберігання. Стягнення по відношенню до рухомого майна боржника не може перевищувати суму, необхідну для задоволення вимог кредитора та покриття витрат у здійсненні виконавчих дій.^[2]

Звернення стягнення на рухомі речі робиться за заявою стягувача. У ній вказується за рахунок яких речей він вважає можливим виконати його вимоги.

Судові виконавці Німеччини не мають права звертати стягнення на нерухоме майно боржника. У відповідності з законодавством країни, даний захід може бути застосований у трьох формах:

• примусовий продаж з публічних торгів;
• примусове управління;
• примусова іпотека.

Примусовий продаж з публічних торгів нерухомого майна виконується за заявою стягувача судом з виконання. Примусове управління майном дозволяє задовольнити вимоги стягувача за рахунок поточних надходжень від об'єкту нерухомості. Для примусового управління застосовуються правила та умови, що діють для примусового продажу, за деякими виключеннями.

Після винесення визначення про арешт нерухомого майна та внесення відповідного запису до земельного кадастру, суд з виконання сповіщає сторони про встановлення примусового управління. Внаслідок арешту майна у рамках даного заходу примусового виконання боржник позбавляється прав володіння та користування об'єктом нерухомості, який передається визначенням суду примусовому управляючому. Він зобов'язаний здійснювати необхідні дії для збереження об'єкту нерухомості у його господарському призначенні та використовувати його для задоволення вимог стягувача. Управляючий несе відповідальність перед сторонами за навмисні дії, що завдали їм шкоди. Діяльність управляючого з виконання знаходиться під наглядом суду. Після задоволення вимог стягувача та покриття за рахунок прибутків від управління усіх витрат, суд з виконання своїм визначенням скасовує рішення про примусове управління та повертає ділянку у користування боржника.

Забезпечувальна іпотека встановлюється у тому випадку, якщо сума боргу перевищує 750 євро, шляхом внесення відповідного запису у поземельну книгу, про що робиться відмітка у виконавчому документі, який підлягає виконанню.

Російська Федерація

У Російській Федерації звернення стягнення на майно боржника включає вилучення майна або його примусову реалізацію, або передачу майна стягувачу. Стягнення на майно боржника, у тому числі на грошові засоби у карбованцях та іноземній валюті, звертається у розмірі заборгованості, тобто у розмірі, що є необхідним для виконання вимог виконавчого документа. У цьому випадку враховуються витрати за здійснення виконавчих дій, виконавчого збору та штрафів, накладених судовим приставом-виконавцем у процесі реалізації виконавчого документа.

Стягнення на майно боржника за виконавчими документами звертається, у першу чергу, на його грошові засоби у карбованцях та іноземній валюті. Так само стягнення звертається і на інші цінності та іноземну валюту, включаючи ті, що знаходяться на рахунках, у вкладах або на зберіганні у банках, кредитних організаціях. Стягнення на грошові засоби боржника у іноземній валюті застосовується у тому випадку, коли відсутні (або нестача) грошові засоби у карбованцях.^[3]

Так, за відсутності або нестачі у боржника грошових засобів стягнення звертається на інше майно, що належить йому на правах власності, господарського ведення та (або) оперативного управління. Виключення складає майно, вилучене з обігу та майно, на яке стягнення не може бути звернене, не залежно від того, де і у чиїй фактичній власності або користуванні воно знаходиться. Боржник має право вказати майно, на яке він просить звернути стягнення у першочерговому порядку. Остаточно черговість звернення на майно боржника визначається судовим приставом-виконавцем.

Казахстан

У процесі звернення стягнення на майно у Казахстані судовий виконавець з'ясовує приналежність його боржнику, реальну вартість та обтяження, що є на майні. У випадках, коли встановлення приналежності майна, що не підлягає державній реєстрації, ускладнено та є підстави вважати, що майно належить боржнику, судовий виконавець має право накласти арешт на майно до з'ясування його приналежності.

Якщо майно не належить боржнику, він повинен надати судовому виконавцю необхідні докази, що встановлюють приналежність арештованого майна. Упевнившись у приналежності майна боржнику, судовий виконавець включає його до опису, у залежності від розмірів стягнення накладає арешт на все майно або його частину та направляє постанову про накладення арешту у відповідні органи державної реєстрації. Про накладення арешту на закладене майно судовий виконавець сповіщає заставоутримувача.

Звернення стягнення на майно боржника приватним судовим виконавцем здійснюється лише за санкцією суду.

Прес-служба
ДП "Інформаційний центр"